Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
16:56 

Хата-читальня (український заплив)

Мудра купа сміття
Зараз в мене український період в літературі, читаю все, що бачу, розвиваю свій український і повагу до рідного мистецтва.
Розповсюджуватись не буду, просто декілька слів про прочитане.

Оксана Забужко "Let my people go"
Згадала Помаранчаву революція, дісно було чудово. Незабутня атмосфера свята і самоусвідомлення. Після неї, в моєму поколінні, розмовляти українською стало модно. Панна Забужко гарно передає, формат польової хроніки саме те, для опису цих подій.


Тарас Прохасько "З цього можна зробити кілька оповідань"
Чудово річ, люблю читати про чуже реальне життя. Навіває, людина з історією не може писати не цікаво, а в нього ще і пафосу і самозахоплення немає.


Юрій Андрухович "Московіада"
А от він, якраз, з себе так і преться, особисто мене бісить. Хоча постмодерні образи і цікаві фінали йому таки чудово вдаються.


Валер'ян Підмогильний "Місто"
По рекомендації сестри.
Спочатку достатьньо мутно, не люблю я соц.реальність, а от далі все цікавіше і цікавіше. Напрочуд тонко-психологічно, чудово прописаний образ головного героя і екзестенційні трабли починаючого писменника. Я в захваті, чесно.


ту бі контіньє... я якраз за вірші взялась;)

@темы: хата-читальня

20:49 

Мудра купа сміття
Марудна справа вірити в життя.
Нестися, поспішати, не встигати. Немає часу на життя. Нема коли дихнути навіть. Та й не потрібно, вільний час - дурні думки. Нема чого робити йди копати, в'яжи, біжи, зубри пургу. Пуста, криштально чиста голова - шлях до нірвани, спосіб осягнути світ. Жени думки, поганою мітлою. Вони уб'ють, привяжуть до землі. Страх в голові, дозволь собі літати. Не думати, не знати, все могти. Пройдися по межі, від краю і до краю, за горизонт, дорогою із мрій.
Дозвольте собі бути, просто бути. Собі, таким як є. Пустіть себе, у вільні води, у глиб, у сон, у яв, у транс.
Небудь, скинь всі маски. Небудь, бо тільки так ти Є.

@темы: кишенькові фантасмогорії, філософсько-психологічна муть

06:51 

Мудра купа сміття
Одни з небагатьох плюсів, котрі я сама бачу в собі, як в учасника спілкування\дружби\кохання, є дозвіл іншій стороні бути собою, таким як є, без масок і ролей. Не всім це подобається, не всі це вміють і тільки ті, що насправді ловлять кайф від від того, що я бачу крізь маски і відпадає будь-яка потребе щось мені демонструвати, залишаються зі мною надовго. Іших же дико бісить те, що я бачу їх повністю, з усією глибинною гидотою\бридотою в комплекті, просто вони не можуть навіть уявити, що якщо я з ними спілкуюся, то мені і ось ця гидота в чомусь імпонує, чимось захоплює.

@темы: cеанс самокопання гіганською лопатою,

18:16 

Мудра купа сміття
Безособовий крик і гомін тихий.
Нам уквітчують жінки дорогу в пекло.
Цей потяг безсоромний, дикий,
Бринить, зове, хоч на хвилину б зтихло.
Диявольське багаття горить в душі
і кличе в небо.
Проміж зірок, блукати по межі,
нам більшого не треба.

Ми голову, як в омут, пхаєм поміж хмар
І очі боємось закрити, бо ми сліпі.
Буремні почуття кидають нас із холоду у жар
І правда затуля нам рот, бо ми німі.
Довіку блукаємо в облудах лабіринту
казок, для стомленого серця.
Випхані в життя, як у гонитву
за щастям, де ж це?

@темы: моє

02:44 

Мудра купа сміття

Модель зрідні повії.
Вони торгують своїм тілом і фейсиком.
Наявність інтелекту чи душі не те, щоб виключається, просто має занадто мале значення.
Вмій гарно посміхатися, а все інше дрібниці.
Це є в кожній жінці, генетично закладиний матеріал за право вододіти котрим чоловік має заплатити певну ціну.
Суспільство воліє бачити жінок саме такими, і ми з робимо все, щоб відповідати цим стандартам.
Ми виставліємо себе на прилавок життя, і залажавшийся товар викливає лиш зневажливу жалість і сумніви в своїй якісності.
Деякі робліть, це суто жіноче суспільне збочення, своєю роботою.
Щож, якщо є чим торгувати, то вперед, чому б і ні?



@темы: філософсько-психологічна муть

08:45 

Хата-читальня

Мудра купа сміття
Оксана Забужко " Хроніки від Фортінбраса"

...коли в мене в наступний раз запитають, які книги найбільше вплинули на мене, зробили мене такою, як я є, цю книгу я назву однією з перших...

@темы: хата-читальня

11:44 

Мудра купа сміття
ХВИЛИНА РОЗПАЧУ

О горе тим, що вроджені в темниці!
Що глянули на світ в тюремнеє вікно.
Тюрма — се коло злої чарівниці,
Ніколи не розіб’ється воно.

О горе тим очам, що звикли бачить зроду
Каміння сіре, вогкий мур цвілий!
Їм сірим здасться все, як небо у негоду,
І світ, немов тюремний двір малий.

О горе тим рукам, що звикли у неволі
Носить кайдани ржаві та важкі,
На волю вирвуться, і там бридкі мозолі
Їм нагадають, хто вони такі.

О горе тим, що мають душу чесну!
Коли вони ще вірять у богів,
Благати мусять силу ту небесну:
“Пошли нам, боже, чесних ворогів!”

О горе нам усім! Хай гине честь, сумління,
Аби упала ся тюремная стіна!
Нехай вона впаде, і зрушене каміння
Покриє нас і наші імена!

1896 Леся Українка

@темы: поезія

22:31 

Мудра купа сміття
Вона всеж прийшла.
Туманом, зграями птахів і вогким пронизливим вітром з ледьчутним запахом кави з кардамоном і цигарок - вона прийшла.
Мені ж лишається лиш дивитися на неї і закохано посміхатись.

19:20 

Мудра купа сміття
Сьогодні я всіх ненавиджу, в першу чергу себе.
Обридло!
Хочу жити окремо!!! Де б знайти робору... Ще декілька таких шкандалів і піду працювати стриптизершою, і пофігу, пофігу на все!
Хочеться покликати мого янгола Шизу і плакати їй в жилєтку, довго-довго....
Як я все ненавиджу...

20:21 

Хата- читальня

Мудра купа сміття
Юрій Андрухович "Переверзія"

Чудова книга!
Я навіть не очикувала, хоча Андрухович знаходитьсь серед дууууже обраних сучасних укр.авторів, котрих я хоча б можу читати. Але я завжди думала, що на більше ніж, доволі приємне підняття рівня мого українського, він не здатний. Цю книгу мені порекомендували люди, на чию думку я не можу не зважати. І я не пожалкувала, маса задоволення і читається на одному диханні.
Герої більш ніж колоритні, як раз такі, як я люблю - трохи божевільні і страшенно самобутні.
Сюжет вище всіляких похвал, місцями нудно, але це відчуття швидко минає.
Геніальні пейзажо\розмово\події, особливо мене вразив бал. Так і уявляється, як Булгаков кусає лікті і нервово куриь в куточку;)


@темы: хата-читальня

07:13 

Мудра купа сміття
Беседа
На улице пляшет дождик. Там тихо, темно и сыро.
Присядем у нашей печки и мирно поговорим.
Конечно, с ребёнком трудно. Конечно, мала квартира.
Конечно, будущим летом ты вряд ли поедешь в Крым.

Ещё тошноты и пятен даже в помине нету,
Твой пояс, как прежде, узок, хоть в зеркало посмотри!
Но ты по неуловимым, по тайным женским приметам
Испуганно догадалась, что у тебя внутри.

Не скоро будить он станет тебя своим плачем тонким
И розовый круглый ротик испачкает молоком.
Нет, глубоко под сердцем, в твоих золотых потёмках
Не жизнь, а лишь завязь жизни завязана узелком.

И вот ты бежишь в тревоге прямо к гомеопату.
Он лыс, как головка сыра, и нос у него в угрях,
Глаза у него навыкат и борода лопатой,
Он очень учёный дядя - и всё-таки он дурак!

Как он самодовольно пророчит тебе победу!
Пятнадцать прозрачных капель он в склянку твою нальёт.
«Пять капель перед обедом, пять капель после обеда -
И всё как рукой снимает! Пляшите опять фокстрот!»

Так, значит, сын не увидит, как флаг над Советом вьётся?
Как в школе Первого мая ребята пляшут гурьбой?
Послушай, а что ты скажешь, если он будет Моцарт,
Этот не живший мальчик, вытравленный тобой?

Послушай, а если ночью вдруг он тебе приснится,
Приснится и так заплачет, что вся захолонешь ты,
Что жалко взмахнут в испуге подкрашенные ресницы
И волосы разовьются, старательно завиты,

Что хлынут горькие слёзы и начисто смоют краску,
Хорошую, прочную краску с тёмных твоих ресниц?..
Помнишь, ведь мы читали, как в старой английской сказке
К охотнику приходили души убитых птиц.

А вдруг, несмотря на капли мудрых гомеопатов,
Непрошеной новой жизни не оборвётся нить!
Как ты его поцелуешь? Забудешь ли, что когда-то
Этою же рукою старалась его убить?

Кудрявых волос, как прежде, туман золотой клубится,
Глазок исподлобья смотрит лукавый и голубой.
Пускай за это не судят, но тот, кто убил, - убийца.
Скажу тебе правду: ночью мне страшно вдвоём с тобой!
1937 Дмитрий Кедрин

@темы: поезія

04:39 

Хата-читальня (дабел-вірант)

Мудра купа сміття
Фєдор Достоєвский "Братья Крамазовы" + Ден Абнетт "Рейвенор"

Вирішивши превентивно боротись з підступаючою депресією я взялася за Достоєвського, мій давній, перевіриний і 100%-во надійний спосіб розрадитись. Книгу цю мені презентували разом зі збіркою Ахматової улюблені одногрупнеці у подарунок на день народження. Але оскільки лікування було превентивне, я вирішила не зациклюватись на Фєдорє Міхайловічє, а паралельно розважатись рекомендованою мені рудим Юрою книгою про інквізиторів (читати виключно в метро, чудові черепушки на обкладинці), Warhammer в маси і все таке;) І не прогадала, поєднання шаленого екшену, коли всі бігають і стріляють, як навіжені і філософсько-планомірної реальності Братів, више всіляких похвал. За 10 сторінок в які Достоєвський ще і не дістався середини однієї маленької і не особливо важливої розмови, панове інквізиторо встигли прийняти участь мінімум в трьох бійках на різних планетах.

Більше про самі книжки.
"Рейвенор" достатньо примітивний: бігають-стріляють, рятують всесвіт і все таке, але місцями порадували пейзажі, якраз на мій вивернутий смак.
Брати? Ну тут, я завжди у Ф.М. можна довго і з душею переповідати, як сюжети і сужетики, так і улюблені персонажі і особисті враження, емоції і ідеї. Улюбленою парою в мене безсумнівно виступають Мітя з Грушенькою, одні з центральних героїв оповіді і найбільш шалені характери книги. Люблю таких. Найбільшу огиду і в якійсь мірі жах виклиє в першу чергу панна Хохлакова, бррр, хворе створіння, класичний представник тодішньої знудженої і не обтяженої інтелектом і фінансовими проблемами панянки, котра за влучним висловом "с жыру бесится". Чесно не візьмусь переповідати всіх персонажів, всі вони живі і рельєфні, всі чимось зачепили, але мені ліньки друкувати;) Взагалі дуже сподоболось. Геніально.
Пе.Се. Дмітрія Карамазова все ж вб'ють при спробі втечі, я майже впевнена.

@темы: хата-читальня

18:16 

Malvina is mad. Malvina is dead.

Мудра купа сміття
вона весь час мовчить, рідко посміхається і то лише своїм думкам.
вона харчується в основному чаєм, холодним експрессо і ванільним морозивом.
ніколи не з'являється в місцях де її можуть впізнати і панічно боїться знаходитись в примішенні більше ніж з 5 особами незалежно від метражу цього приміщення.
вона не виносить шуму і ніколи не виймає з вух навушникі в якіх творять музику давно померлі виконавці.
вона малює нереально прекрасно-моторошні картини і портрети ненароджених людей.
вона приходить в маленькі кав'ярні і паби рівно за 40 хвилин до закриття, замовляє чай чи улюблене експрессо і інколи разом із чайовими залинає серветки на яких синьою кульковою ручною написані історії з життя ненароджених людей, тих з ким вона розмовляла за чаєм\кавою.
пломбір вона їсть виключно на паркових лавках, навіть в найлютіші зимові морози.
вдома в неї купа пилу, ніяких меблів і шалена кількість старих книжок, котрі вона читає за чаєм і морозивом, а всі стіни завішані її картинами.
вона ніколи не виходить з дому без хустинки чи шалику і яскраво нафарбованих нігтів.
у неї ясно синє волосся і важкі, срібні циганські сережки.
свої дні вона проводить або за безцільними прогулянками по місту або за мольбертом.
вона моя нова подруга - мертва шизофренічка Мальвіна.

@музыка: Жанна Агузарова Чудесная страна

@темы: Malvina, кишенькові фантасмогорії

23:22 

Мудра купа сміття
я люблю палити, твої проблеми тануть в химерних вигинах сигаретного диму і життя відчувається різкіше і в той же час більш відсторонено - чорно-білі замальовки олівцем, сигаретна графіка буднів.
я в якісь дні перитворилась на вихолоджену зимовим вітром і класичним вихованням даму. останні проблиски щирості, останні яскраві кольри зникли під акомпонемент завірюхи.
вимерзла ляльки.
повна фрігідність, постгвалтівна байдужість в погляді і ніяких реальних підстав для виправданя власної творчої імпотенції.
ніяких дітей, ніякої сім'ї, ніяких картин і звісно ніякого серйозного кохання.
просто робота, цигарки, регулярний секс і улюблена музика.
і знаєте мені зовсім не хочеться танути, жити наівною широю дурисвіткою занадто боляче. а я не люблю біль, у всякому разі в цьому житті...

@темы: біографії на серветках, кишенькові фантасмогорії

22:25 

Хата-читальня

Мудра купа сміття
Антуан де Сент-Екзюпері "Маленький принц"

В дитинстві терпіти не могла цю казку, власне маленький принц видавався мені розумово-відсталим дурником, занадто, до огиди, наівним. Я терпіти не можу абсолютно не пристосованих до життя людей, особливо хлопців, в дитинстві навіть більше ніж тепер.
Але подумавши, я вирішила перичитати, всеж я стала менш критична і більш ліберальна. Не скажу, що тепер я в захваті від цієї казки, але хоч не нудить. Певний настрій і стиль присутній і це по меншій мірі достойно поваги, а то і захоплення.
Вибирати звісно вам, але я своїм дітям обовязково прочитаю "Маленького принца", хто знає може це буде якраз їхнє, книга що зробить їх дитинство...

@темы: хата-читальня

00:42 

Мудра купа сміття
Вай-вай, снігу по коліна і навіть різнокольорові нігті не рятують від нудьги.
А мені б хотілось... бути безкінечно цікавою, безастеражно змішувати яскраві кольори і незвичні фасони, потойбічно посміхатись і ламати пальці... валятися на снігу, до одурі цілуватись і дивитись на зимове сонце поки не почнуть сльозитися очі... ловити захоплені погляди і відчувати себе достойною їх... жити окремо, хорчуватися кавою і цигарками, інтелектуальними книгами, авторським кіно і улюбленою музикою...
Хочеться довгого волосся, чорних суконь і шаленого роману... перстень, листи від руки і багато малювати... нових людей, розмов, щоб чіпляли і кайфу від кожної хвилини...
Але я все так само мудра, цинічна і блідо-тоскна... хочеться бути не собою.

@темы: cеанс самокопання гіганською лопатою,

03:18 

Мудра купа сміття
Не пишутся мои стихи,
Ни слова и ни строчки.
Разбросаны, как городки,
Все запятые, точки.
И день закончился без снов.
И ночь пройдет в потемках.
Ушли стихи, как тает лед
От солнца на пригорке.
Но трудно мне дышать без слов
Все улицы узки.
Искать я пробую слова -
Дороги коротки.
Все перепутаны пути,
Дождями рифмы смыты.
И даже буквы в букваре
Все мною позабыты.
Не пишутся мои стихи,
Нет больше боли и тоски.
1981год. Ника Турбина.

@темы: поезія

16:26 

Новий рік...

Мудра купа сміття
Цього року Новий рік - це передусім Ялта.
Вогко-хмарна погода з запахом моря і прілого листя, ідеальна компанія, нікотиново-кофеїнова дієта і пляшка рому.
Це шалені танці під рок-н-ролл, теревені до несхочу і бій курантів на набережній з цигаркою, плеєром і рушником.
Новий рік по слідам АССИ: поїздка на тролейбусі, перегляд фільму в Нікіцькому Ботанічному, ялтинський підйомник і звичайно купання в крижаній морській воді (правда не в моєму виконанні;)
А потім була Юля, умільне створіння з Севастополя, найкращий фотограф серед моїх знайомих.
Далі власне Севастополь, багото людей, подій і міста, але катастрофічно мало часу. Я мушу повернутись туди цього літа, багато не встигла...
Хм, майбутній рік безсумніву буде цікавим.

03:59 

Мудра купа сміття
Я знаю, тобі є кому писати вірші, є про кого не спати і тремтіти руками перед зустрічами. У тебе є ким захоплюватись, і я знаю, що це не важливо, що вона закохана в іншого. Тобі можна позаздрити, ти багатший за мене, ти закохатний. Ти не будеш їй набридати, бережеш власне его, небажання принижуватись перед дівчиною - це природно. І зовсім-зовсім не важить, що вона чудово знає про твої почуття, що всі про це знають, це не пропустиш, це завжди помітно. Як не важливо, що вона закохана в твого друга і про це теж всі знають. І вже зовсім по-фігу, що вся ця ситуація нагадує класичну Санта-Барбару...
У тебе є про кого мріяти, про кого не спати і думати поспішаючи на пари, а я дурисвітка, нещасна дурисвітка, що так мало собі дозволяє. Але можна? можна я трохи побуду в тебе закохана? Зовсім трішечки?

@темы: морква і рожеві соплі

20:24 

Мудра купа сміття
Життя потроху налагоджується.
Все так само хочеться якумога менше часу проводити вдома. З цього приводу я оголосила конкурс і вже встигла провести два чудові вечори в новій, цікавій компанії. Оля ака Andy, котра працює в Коркусі Миру, мені з нею на диво комфортно, мабуть через спільних тарганів і її вміння підтримувати розмову, я збираюсь займатись з нею англіським і щиро сподіваюся, що ми станемо подругами. І Патріція Сергіївна ака Пат чи Патрішка, про неї я б написала роман, вона режисер і має страшенно цікаву біографію. Місцем зустрічі ми, за спільною згодою, обрали мою улюблену періжечну ака булочну на Ярославому Валу. Одним словом я залишилась задоволена, дуже приємно було, що вони зголовились на цю авантюру, хоч ми не були знайомі особисто і мало спілкувались навіть в електроному вигліді.
Ще я знайшла собі улюблений паб, там доволі затишно і ніколи не буває людно, тож коли в мене немає компанії, а вдома залишатись нема сил, я іду туди замовляю темне пиво і чудово проводжу вечір в компанії Достоєвського і цигарок.
А на Новий рік я поїду в Ялту!
Пе.Се. Знаєте, здається я починаю закохуватись...

@музыка: Сплин Звери

тихий омут

главная