Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
00:23 

Хата-читальня

Мудра купа сміття
Зігмунд Фрейд "Тотем и табу"

«...Входить Фрейд - відомий психоаналітик, його окуляри таємниче виблискують... (с) Лесь Піддерев'янський»

Ну ось і почалось моє професійне просвітлення. Як і в будь-якій спеціальності, в психології варто починати з класичних творів. Тому в моїх найближчих планах "Введення в психоаналіз" того ж таки Фрейда, Юнг і Гроф.
Але повернемось власне до книги. Фрейд при всій своїй сучасній популярності і почесному статусі "старого збоченця" все ж в чомусь трохи обмежений. Щоб краще його зрозуміти, мені порадили спочатку почитати про нього. Як найкращим варіант порекомендували сценарій Сартра "Фрейд". Чудове чтиво і дісно багато прояснює, починаєш робити скидку на пуринансько-зашорену атмосферу тогочасної Вени, котра була ідеальним підгрунттям для сексуальних неврозів, на особливості сім'ї Фрейда, його виховання, стилю життя, особливостей практики.
"Тотем и табу" - це, мабуть, найлегша для сприйняття наукова робота Фрейда. Вона невелика, не перенасичена спеціальними термінами і достатньо поверхнева. Найбільш мене вразила сама концепція табу, як феномену заборони і інстинктивного страху пред людиною\предметом\ситуацією, котра не потребує пояснення чи доведення і не залежить від знаку, "+" чи "-", боги чи демони, всеодно - табу.


@темы: хата-читальня

04:16 

Мудра купа сміття
Знаєте, я з жахом усвідомила, що мені нема кого покликати на чай. Нема з ким поговорити, так щоб не думати, що кажеш, для душі.
Окрім, хіба що, однієї людини.
Мабуть її варто назвати найкращим другом... але, Боже, куди поділись всі інші?!?!
Я залишилась одна...

@темы: cеанс самокопання гіганською лопатою

03:23 

Мудра купа сміття
Мені не вистачає життя.
Що завгодно: різати руки, влаштувати бійку, втікати від маньяка, зайнятись сексом, шлятись по даху багатоповерхівки, стрибнути з парашутом.
Що завгодно, аби тільки відчути себе живою!
Хоча б на хвилину.
Боже, просто відчути, що я Є!

@музыка: Несчасный случай Армагеддон

@темы: cеанс самокопання гіганською лопатою

02:29 

Мудра купа сміття
Дом – это место, где человек свободен говорить и делать что хочет, потому что всем на него наплевать. (с)

06:33 

Мудра купа сміття
Її все ще звуть Френсіс.
Вона все так само носить спідниці формату "максіпояс" і маленькі чорні сукні, сильно підводит очі і фарбує нігті темним лаком.
Вона незмінно лікується Достоєвським і рок-н-роллом, пише кольорові портрети своїх почуттів і автопортрети в форматі А4.
Як і раніше має слабкість до всього чорного: брюнетів і брюнеток, чорної кави і глухих нічних годин.
Але тепер вона іще фарбує губи темно-вишневою, як згонувшась кров, помадою і мішає сигаретний дим з червоним сухим, носить підбори і не розтається з плеєром.
Вона сумує за довгим волоссям і старими друзями, але тієюж таємничою посмішкую вітає в своїй паралельній реальності нових знайомих.
Щож, близькі все так само звуть її Френні і я все частіше бачу її в дзеркалі...

@темы: Френсіс, кишенькові фантасмогорії

00:31 

Мудра купа сміття
Хто я? - Сліпа?
Хто я? - Повія?
Хто я така?
І де моя мрія?
Хто мене кличе?
Вітер чи доля?
Що мені зиче,
Моя проклята воля?

@темы: моє

15:19 

Вішлист (збірка планів і бажань)

Мудра купа сміття
Пункти розташовані в довільному порядку, зважаючи на мою пам'ять, а не силу бажань.
1)з'їздит у Францію і попалити траву на могилі Моррісона,
2)завести власного наполеона,
3)навчитися краще малювати і порозвішувати свої малюнки по стінам,
4)написати якусь геніальну книгу,
5)завести велику сім'ю (мона все з тим же наполеоном),
6)поїздити автостопом,
7)потрапити в якесь курортне місто в несезон,
8)розмальовану парасольку,
9)поїхати у весільну подорож в Пітер,
10)відростити собі волосся,
11)жити окремо від батьків,
12)працювати з наркоманами,
13)подорожувати по Європі (можна все тим же автостопом),
14)зняти фільм,
15)сходити в похід на Алтай, Кавказ, Камчатку і тд.,
ту бі контіньє...

@темы: вішлисти

22:00 

Мудра купа сміття
Все, поетичний понос офіційно завершено!
Радійте!

21:53 

Ельфи

Мудра купа сміття
Бескінечно тягнуться дні... години... роки...
А за спиною чути тихі, хижі кроки.
З віку в вік ми блукаємо світами,
І почвар вбиваємо добрими словами.
Нам сотні років, за нами сотні битв,
Ми так втомились від ваших молитв.
Ми не боги і навіть не їх слуги,
Ми безсмертні, нам не страшні наруги.

Коли ви дивитесь в безодню,
Вона дивиться на вас.
Коли полюєте на монстрів,
Стаєте одним з нас.

Вдень ми бачимо на небі зорі,
А вночі танцюєм не просторі.
Ми бачимо кожну краплю роси,
Наша зброя - любов до краси!
Ми бачимо суть всіх речей,
Тому ми самотні серед людей.
Ми знаємо ї щастя і біль,
Але у нас єдина ціль.

Коли ви дивитесь в безодню,
Вона дивиться на вас.
Коли полюєте на монстрів,
Стаєте одним з нас.

@темы: моє

21:52 

Народна

Мудра купа сміття
Дикі гуси прилетіли,
Сірим небо заліпили.
Закрутили, завертіли,
Наші душі підхопили
І мереживо сплели,
Щоби ми у нім жили

Сірі миші прибігали,
Наше сонце затуляли.
Об'їдали, обгризали,
А ми діри ті латали.
Наші нитки розпускались
І на них ми вниз спускались.

Чорні лебеді приплили,
Чорним землю всю залили.
Підхопили, полетіли.
Ну, а ми не захотіли
І зостались на землі,
Тихо сидіть на мілі.

@темы: моє

21:50 

Мудра купа сміття
Мені залишився лиш крок
За тонку грань, за тишу...
Там де закінчаться слова,
Де всі пісні залишу.

Тож треба танцювати,
Як в останній раз!
Тож треба танцювати,
Ми останні з нас!

Мені залишився лиш сміх
Над людьми з їх світом.
Де їх обов'язки й любов
Зв'язали своїм гнітом.

Тож треба танцювати,
Як в останній раз!
Тож треба танцювати,
Ми останні з нас!

Мені залишився лиш страх
І прірва розуміння,
Що я людина а не птах,
А в них в руках каміння.

Тож треба танцювати,
Як в останній раз!
Тож треба танцювати,
Ми останні з нас!

@темы: моє

21:50 

Людині, що привчила мене до довгих піших прогуляном містом

Мудра купа сміття
Мої прогулянки із тінню,
Прогулянки по гострому камінню.
Сірій бруківці зі снів і бажань,
Забутих речей, нездійснених чекань.
Мої розмови з власною душею.
У цьому натовпі я розмовляю лише з нею.
Мої слова, безглузді і ліричні.
Мої вчинки, до одурі логічні.
Моє життя, із вітру й диму,
А я сама - примара з Риму.

Мої прогулянки по місту,
Чужому, вільному від змісту.
Від страхів болю і вагань,
Від рішень, вчинків і питань.
Мої розмови з тобою, як з собою,
І ніч навкруг здається нам живою.
Мої слова, що лізуть в душу.
Мої вчинки, не хочеться, а мушу.
Моє життя - дорога, що приводить зиму,
А я сама - примара з Риму.

@темы: моє

21:35 

Мозаіка

Мудра купа сміття
Горять свічі
у підвалах.
Бринять струни
на гітарах.
Ідуть духи
по дорогах.
Завмерають
на порогах.

Завмерають, засинають,
Сірим пилом облітають.


Сидять мертві
на канапах.
Ми ж танцюєм
на канатах.
Діти мерзнуть
по кімнатах.
Мертві плачуть
та на святах.

Мертві плачуть, духи скачуть,
Діти це не сплять і і бачать.

@темы: моє

21:34 

Мудра купа сміття
Марення, задуха, чиста маячня,
Тютюнові хмари наповнили життя.
З диму визирають друзі, вороги,
Сміються, знущаються - рятують від нудьги.
Безглузді картини не схожі на людей,
А я посміхаюся і кажу їм: "Хей!"
Брудні слова, напівтемні кімнати,
Я хочу лиш того, що не можу мати.

Я шукаю шляхи,
Що ведуть на дахи,
Де крізь темні роки
Мені світять зірки.
Я шукаю шляхи,
Де літають птахи...

Я плачу без причини, сміюся без ідей,
Я п'ю вино зі смаком орхідей.
Нам світить сонце з чужого вікна
І додому піду я сьогодні одно.
А когось вдома нікому чекати,
Та я маю забути, я маю співати.
Не варта сліз чужа біда,
Чужі сльози то просто вода.

Я шукаю шляхи,
Що ведуть на дахи,
Де крізь темні роки
Мені світять зірки.
Я шукаю шляхи,
Де літають птахи...

@темы: моє

21:31 

Кіно

Мудра купа сміття
Я пишу собі листи,
Відсилаю телеграми.
Я згубилася в ночі,
Що простягнулася між нами.
Я дивлюсь собі у вічі.
Я беру себе за руку.
Я казала "так" вже тричі,
Забувая про розлуку.

А сонце світить всеодно,
А ми живемо, як в кіно.
І хто я є? - Байдуе всім.
І хто вони? - Байдуже їм.

Я себе вже загубила
І не знала де шукати.
Я нічого не любила
І пішла собі блукати.
І запалюю я свічі,
Щоб побачити дорогу.
І зав'язую я вічі,
Щоб не бачити нічого.

А сонце світить всеодно,
А ми живемо, як в кіно.
І хто я є? - Байдуе всім.
І хто вони? - Байдуже їм.

@темы: моє

05:58 

Мудра купа сміття
Коли настане час тіней
І будуть судити людей.
Коли янгол постукає в ваші двері
І "небо" напишуть на стелі.
З будинку вийде він,
Він - людина стін.

Він не має нічого свого.
Він краде частину твого.
Він прагне жити твоїм життям.
Він хоче догодити царям.

Коли ваші мрії вийдуть на волю
І блукатимуть по полю.
Коли вершники проїдуть по землі
І великі стануть малі.
По вулиці пройде він,
Він - людина без змін.

Він не має нічого свого.
Він краде частину твого.
Він прагне жити твоїм життям.
Він хоче догодити царям.

Коли знайдуться ноти для труби
І вічність прошепоче: "полюби"
Коли мертві покинуть свої схрони
І з життя зникнуть заборони.
До тебе прийде він,
Він - людина без сторін.

Він не має нічого свого.
Він краде частину твого.
Він прагне жити твоїм життям.
Він хоче догодити царям.

@темы: моє

05:36 

Спокойная ночь

Мудра купа сміття
Я завжди дуже болісно, но параної, переживала втручання в свій внутрішній світ. Натовп хамів, що чіпають, з таким старанням, гармонічно розкладені деталі брудними руками і що найгірше тягнуть з собою ті, що прийшлися їм до душі. А я стою як обпльована, всюду бруд і мої винаходи вже благополучно пустили у використання, як свої. І звісно, не один з цих хамів не забув мені сказати, що і де з ними було не так, в моїй інтерпритації, які вони, хами, чудові і яка я дурепа.
Мені здавалась, що вони обкрадають мене незворотно, що я залишуся пуста і нічого не варта, адже я вірила, що вони краще знають, що з цими дрібничками робити. А я ж безнадійний ламєр і до життя не пристосована.
Я боялась чужого осуду.
Набагато легше нікому нічого не показувати і не розказувати, ніж потім терпіти критику помножену на зневагу.
Пережитки заниженої самооціки.
Лише містичним осяванням і Рейдом проти тарганів можна пояснити, ставшу мені кристально зрозумілою думку, що не дивлячись на те, що хтось може в тебе щось сплагіатити, щось забрати і оголосити своїм, ти завжди залишишсь комплексом, цілісністю, яку ніхто в тебе забрати не зможе. Ніхто не вкраде твою особливість, занадто багато в ній складових.
Фууух, з цим знанням значно легше жити...

@музыка: Наутилус "Люди"

@темы: філософсько-психологічна муть, cеанс самокопання гіганською лопатою

16:11 

Мудра купа сміття
3 тижні карантину.
Я на повному серйозі боюсь за свій здоровий глузд. Така кількіть часу безвилазного сидіння вдома і я гарантовно з'їду дахом.
До того ж сидіти я буду не одна, а з племіниками 5 і 2 років відповідно. Цей факт ще більш обтяжує мої нерайдужні перспективи, а головне робити локалізацію в будинку абсолютно гарантованою.
Боже, пошли мені бачато цікавих вечорів і море гостей, інакше я за себе не ручаюсь!

14:47 

Хата-читальня

Мудра купа сміття
Оксана Забужко "сестро, сестро"

Моя, безсумніву, улюблена авторка з сучасних українських. Подобається мені все: і тематика творів, і антуражність, і дуже складна і специфічна, проте красива мова, і емоційна напруженість. Одним словом дуже люблю її читати. Вона має на мене дуже сильний, майже містичний ефект. Я взагалі дуже чутлива до гарних книжок, а конкретно ці заряджають мене таким специфічним, інтелегентно\безшабашно\аристокритичним світосприйняттям.

"Сестро, сестро"
Не передати, як мене ковбасило в процесі прочитанні цього оповідання. Всеж тітонька Забужко геніально вміє діставати на світ Божий нашу історію, вібджеркалюючі в нас муки попередніх поколінь. Мабуть, це тому, що вона ще застала їх дитиною, а багото хто з нас не бачив вже нічого, просто несе в крові зліпок понівеченої і покрученої ментальності. І в кожній сім'ї не без цього...

"Дівчатка"
Правдиве. Не дивлячись на трохи збочено-лесбійський душок, правдиве емоційно наповнене описання дівочої дружби.

"Казка про калинову сопілку"
Конгеніальна річ, на мій погляд! Дуже цікава, безсумніву антуражна, емоційно і духовно дуже сильна переоповідь української народної казки.
Взагалі, з цим оповіданням трапилась дивна, трохи містична історія. Почалося все з того, що в процеі прочитання до мене прийшли гості. Вони в мене заночували і в цю ніч до мене приходив демон. Приходив явно з небанальною і непристойною метою. Візит залишив в голові напівзрозуміле слово "одержание", звідкись зі Стругацьких. Потім гості роз'їхались залишивши на згадку "Танец Казановы" Калугіна. Ближче до опівночі я дочитала цю казку і от тоді мені стала наспавді сташно.
Сильна річ!

"Я, Мілена"
Чесно, мабуть найслабша оповідь у цій збірці. Особливо мене дратує фінал. Вона там порізалась\повісилась чи просто в Павловку переїхала? І взагалі, я мало цікавлюся темою професійних неврозів.

"Інструктур з тенісу"
Так, серединка на половинку, проблеми шлюбу мені всеж достатньо цікаві.

"Інопланетянка"
Безсумніву сподобалось. І головна героїня, і посланець, і обидва її дурисвітні мужчини, всі більш ніж колоритні персонажі. Та і антураж там дуже відповідний і близький мені. Дачне містечко в несезон - оплот завмерлого спокою.

"Автобіографія"
Не цікаво, мені здається її твори розповідають про неї значно більше.

@музыка: Калугин "Танец Казановы"

@темы: хата-читальня

23:06 

Мудра купа сміття
Є в цьому щось збочене, гвалтівне, щось суто жіноче і сташне в своїй поступливості, незмозі сказати "ні!".
Я ловлю естетику, переймаю чужі рухи, слова. Вмію відчувати чужі почуття і дивитися з глибини чужого погляду. Я приймаю в себе все, до останьої краплі, поруху, тіні емоції. І потім, проживши, переживши, пропустивши душу і свідомість через намули і вогкий присмерк чужерідної тожсамості, знов бачу себе, як на дні колодязя. Рідну, чисту, але таку звично-буденну, обридло-бляклу, аж сором бере, за власну банальність.
Я роблю це несвідомо, інстинктивно, ба навіть проти волі. Щось глибинно моє наче потребує перепочинку від мене, чогось нового, ще не звіданого, штовхає вглиб інших, чужих. Глибше, глибше, до коріння, до кисталічного розуміння/відчуття/приналежності. І вдовольнившись, знов забирається назад, в звичні глибинні підвалини мого єсва, звідки інколи глипає недобрим, жадібним оком. Залишає мене наче омитою, з оберемком трансидентальних спогадів, але все такуж прозоро-чисту дурищу, з ледь-ледь помітним теплим світлом в очах.
А ви ще питаєте, чому я майже не задаю питань. Кому це треба? Дайте хоч хвильку побути собою!

@темы: cеанс самокопання гіганською лопатою

тихий омут

главная