Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
12:03 

брудно-рожеве

Френсис фон КапеПлюх
Мудра купа сміття


***
Ніхто не може проникнути в людину далі шкіри, навіть якщо розпанахати живіт і засунути руки в кишки.
Шкіра - останній і перший кордон, непересічна межа.
Як же ж, до біса, нестерпно відчувати несамовите бажання вирватися з неї.
Роздерти, виборсатись, щоб злитися, розчинитися, далі з тіла, під ТВОЮ шкіру.
Втекти від остогидлої, нестерпної, божевільної самотності.
Згорнутися невитравним паразитом десь поміж твоїх кишок, статичним ембріоном десь в звивинах твого мозку.
Стати твоєю завмерлою вагітністю.
Бути з тобою, бути в тобі, бути ТОБОЮ.

***
Навкруги космос, холодний чужий безповітряний простір.
Я б'юся витягнутою на берег рибою, безсило відкриваючи рота у спробі...
вдихнути?
щось сказати?
просто у безнадії.
Хочеться тепла, хочеться затишку, хочеться розуміння.
Але нікого, в біса, не запросиш на чай у власну голову і ні до кого не залізеш з гостиною у відповідь.
Від безсилля хочеться кричати, зробити собі дірку в черепі, для полегшення контакту (трепанацію первісні люди вигадали ж не просто так), здерти з себе шкіру для більшої відкритості.
Ти колись думав, як воно буде, трахатись з жінкою без шкіри?
Думаю до одурі чуттєво. Хіба тільки кров... хоча моя менструація нам ніколи не заважала.

***
Гріюсь коньяком.
Мікстурка для привнесення затишку в мою персональну бетонну конуру. З обов'язковим лимоном,
як же ж без вітаміну С?!?
Треба дбати про молодість і здоров'я.
А то кому я буду потрібна стара, хвора і відразлива?
За недоліки люблять поки вони маленькі, милі і малопомітні, зовсім не тоді коли від них тягне проблюватись.
Смазлива мордашка і вічлива посмішка, чоловікам треба дозволяти вірити, що ти літаєш по квіточкам, їси райдугу і какаєш метеликами.
А я, блядь, не сру комахами, ненавиджу квіти і обожнюю грубий секс!
Хочеться високого і чистого?
єбіться з іконами!!!

***
Ти моє сонце.
Хочеться вічно крутитись в твоїй орбіті, грітись в твоєму теплі.
Але ж ти так безсоромно зігріваєш всіх хто потрапляє в поле твого тяжіння.
І я зриваюсь,
зриваюсь зі своєї орбіти назустріч тобі, з катастрофічною покорою.
Щоб згоріти у вогняному пеклі твоєї поверхні.

Ти моє ауто-да-фе.
Я сходжу на це багаття з розпусною посмішкою відьми, що хоче стати попелом під твоїми ногами.
Попелом з якого ніколи не народиться фенікс.
Всеперемагаюча покора, котрою я навіки прив'яжу тебе до себе.
Затаврую, помщуся за те що ти замінив цілий світ.

Хочу стати чорною дірою,
чорною дірою для тебе, прірвою з якої ти ніколи не виберешся.
Хочу, щоб ти не зміг без мене жити,
як не можу я.
Щоб не зміг дихати, коли мене немає поруч,
як не можу я.
Хочу стати ТВОЇМ світом,
як ти став моїм.

***
Мені здається, я не зможу жити, якщо перестану тебе кохати.
Без тебе я менше ніж ніщо.
І більше ніж припинити тебе любити, я боюсь лише того, що ти підеш.
Я можу дозволити тобі все, лише не залишай мене.
Легше померти, ніж жити без ТЕБЕ.
Це гірше ніж голод чи спрага,
коли тебе немає.
Це млосне, безперервне, болюче відчуття нестачі, незавершеності.
Довбануте почуття власної ущербності,
якому лише твоя присутність може зарадити.

***
За вікном темрява.
Глупа, безмісячна ніч.
Той тихий і моторошний час, коли навіть опівнічні алкоголіки розповзаються спати.
Пітьма, наче океан, б'ється в моє вікно,
чорною павутиною заповзає в шпарини,
лавкрафтівськими почварами визирає з закутків,
хтивими примарами божевілля витанцьовує в тінях.
Лише твоя присутність захищає мене від цих пекельних, досвітніх годин. Твоє спокійне дихання обабіч мене, твоє тепло на відстані доторку.
Я засинала обгорнувшись навкруг тебе, як змія.
Обіймаючи тебе, як плюшевого дракончика, в дитинстві, коли монстри з темряви заповзали під ковдру, а батьки були на вечірках.
Скільки в моєму житті було отих чорних, безсонних ночей, до тебе?
Я не впевнена, що зможу пережити їх повернення.

***
Сірий, промозклий світанок.
Світанок з присмаком безвиході, похмілля безсонної ночі.
Ти скоро повернешся.
Прийдеш в мій дім повний розпачливих клубів нічного жаху.
Увірвешся в моє життя сонячною посмішкою нового дня.
Ти завжди повертаєшся.
Приходиш і вщент руйнуєш мій постапокаліптичний бутафорський світ.
Я ніколи тобі не пробачу, що ти від мене йдеш,
що залишаєш мене на одинці з моїми демонами.
Мені стає фізично боляче кожен раз, коли я тебе бачу,
боляче, бо я знаю, що ти знову зникнеш,
раніше чи пізніше залишиш мене знову саму.
На столі лежить ніж.
Сьогодні ти підеш від мене в останнє... і назавжди залишишся зі мною.
Я чую, як ключ повертається в дверях.
Час.

@музыка: PJ Harvey & Tori Amos – Who Will Love Me Now ?

@темы: моє

URL
Комментарии
2013-02-17 в 23:49 

fake?
я вспоминаю, кто я, по визе, паспорту и правам.
це воно.

2013-03-09 в 23:55 

безмежно гарна картина

URL
2013-03-12 в 04:01 

Френсис фон КапеПлюх
Мудра купа сміття
яка? там дві картинки?))))

URL
2013-03-24 в 23:02 

перша, перша

URL
   

тихий омут

главная