Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
16:53 

Амбівалентність

Френсис фон КапеПлюх
Мудра купа сміття
Основні складнощі моїх теперешніх стосунків стали мені зрозумілі післі вистражданого катарсісу.
Я усвідомила всю амбівалентнісь почуття до мого хлопця, точніше амбівалентність тенденцій, котрі в мені активізує сам факт наявності в моєму житті серйозних стосунків з чоловіком.
З одного боку це таке собі бажання віддатись-здатись, згрузити з себе відповідальність за своє життя, соціальну адаптацію і реалізацію власних задатків. Сконцентруватись на малій соціальній групі, вже наявних друзях, зайнятися розвитком, допомогою і підтримкою хлопця, побутом, завести дитину і цілком віддатись побудові нуклеарної сім"ї з невиликим доповненням в підтримці вже наявних соціальних зв"язків. Така собі індувідуальна реалізація "традиційних цінностей". Сама можливість цього спокушає відмовитись від старано знецінених мною суспільно значущих досягнень, особливо враховуючи фонову вкрай низьку самооцінку і тенденцію до уникання, як базовий захисний механізм. Постійна спокуса бісить!
З іншого боку, подібна поведінка розглядається мною, як особиста поразка, відмова від власної самості і автономності. До того ж, на цьому шляху неможливо уникнути розчарувань, адже мій хлопец не сама адаптована людина на світі, та і думати, що інша людина здатна вгадати і реалізувати всі твої, часто не усвідомлені, потреби більш ніж наївно. Тому не дивно, що у відповідь на першу тенденцію виникає протилежна - бажання сепарації, емоційного і поведінкового відокремлення від хлопця, підкреслення нашої взаємної автономії (ніякого Ми!) і чіткого розділення інтересів, сфер діяльності і планів на майбутнє. І піддаючись цій тенденція я починаю відчуваю себе настільки окремо, що перестаю відчувати сам факт наявності стосунків (що бісить!).
В цій ситуації існує ще і третій менш очевидний, підводний аспект, котрий, на правду, є для мене найтравматичнішим і повністю паралізує будь-яку позитивну діяльність чи емоційне відреагування. Це агресія і постійне роздратування, що викликаються обома тенденціями. Причому агресія направлена на цілком конкретну особу. Мене дратує постійна спокуса здатися, його нездатнісь задовільніти всі мої потреби і те що ці потреби хотять задовільняти, те що він і задалеко і заблизько. Різнонаправленність і розуміння ілюзорності й абсурдності претензій викликає в мене розпач. Окрім всього іншого в мене з дитинства табу на вияви агресії. Подібні емоції я звично подавляю і намагаюсь витіснити, як зі сфери відреагування так і взагалі зі сфери усвідомлених емоцій. Оскільки агресивний афект є більш ніж сильним і перманентним, постійна необхідність його витіснення з"їдає багато сил і зумовлює загальне відчуття слабкості і розбитості плюс повну інертнісь і пасивність в поведінці, тотальне стримання себе, щоб не дати йому прорватися. А подібна поведінка викликає агресію вже на себе (ненавиджу себе, коли стаю безінеціативним желе!), і в цьому знову ж "винен" він, порочне коло, йобт. Я знову ненавиджу всіх і вся починаючи з себе і повільно перетворюсь на статую, щоб ніхто не дай боже не зрозумів, що в мене є почуття.

URL
Комментарии
2013-09-27 в 06:34 

але чи не буде шлюб-сім'я-діти ще глибшою формою відчуження від себе самої?
можливо це якось корелюється поперднім постом, в якому ти нарікаєш на те, що не твориш нічого свого?
лише припущення

URL
2013-09-27 в 07:59 

Френсис фон КапеПлюх
Мудра купа сміття
Звісно корелюється і звісно буде. (я про відчудження від себе) Але з іншого боку, мені страшенно необхідний якийсь вихід за межі себе. Я завжди втікала в себе, у свій власний аутичний вакуум, де ніхто і ніщо не могли мене зачіпити. Це ущербний варіант, проблеми не вирішуються, якщо їх не вирішуєш ти, захищатись відчудженням - це не єдино можливий і не самий дієвий спосіб взаємодії зі світом. До того ж, не можливо розвиватись, якщо не стикатись з реальністю, якщо не ризикувати і не виходити за межі себе, не виносити себе у світ.
Пе.Се. Це зовсім не відповідь на тему сім'ї-дітей і не намагання запевнити себе і тебе, що мені це треба, просто проблема не зовсім в них, проблема у моєму конфліктному ставленні до цього, страхах, непевності і що найгірше - неспроможності прийняти однозначне рішення.

URL
   

тихий омут

главная